Пройшло понад 77 років від того дня, коли війна чорним смерчем увірвалася в життя українського народу. 1941 рік став початком неймовірних страждань, колосальних людських втрат, сліз, болі для тисячі сімей. Чорним крилом смерті доторкнулася війна і до жителів Оржицького району.

Ми повинні знати і пам’ятати, що не тільки наші земляки брали участь у кровопролитних боях за визволення батьківщини, а і наша Оржицька земля стала могилою і прийняла на себе страшенний удар невблаганної долі…

«Котлом» на військовому жаргоні називається територія з військовими з'єднаннями, лінія фронту навколо якої замкнута противником. Київський котел є найбільшим в історії воєн з урахуванням величезного простору, на якому розгорнулося бій за столицю України, який є найбільшим на оточення на радянсько-німецькому фронті за весь період бойових дій 1941-1945 років.

15 вересня 1941 року танкові «кліщі» німецько-фашистських військ зімкнулися на схід від Києва, в районі Лохвиці. В оточення, з якого вдалося вирватися небагатьом (приблизно 21 тисяча бійців), потрапив майже весь радянський Південно-Західний фронт (понад 450 тисяч бійців). Наслідками стала окупація німцями в лічені тижні майже всієї східної України і Криму, трагедія бабиного Яру, відновлення атаки на Москву.

Оржицький котел був однією з бойових арен після відходу нашої армії з Києва в 1941 році. Оточенці оборонялися з відчаєм приречених. Після ліквідації кількох спроб прориву німці стали методично знищувати розрізнені групи радянських військ, що чинили опір. Під вогнем ворога і бомбардуваннями з повітря червоноармійцям доводилося пробиватися з оточення, форсувати болото, будувати дамбу через річку Оржиця. Це була нерівна, виснажлива боротьба. «Іноді говорять, що солдати, відступаючи, бігли, але насправді це не так. Відходили з боями, – розповідає один з організаторів реконструкції подій в Оржиці, член Київського клубу «Червона Зірка» Леонід Бондар. – Червоноармійці здійснювали численні подвиги. Тут, в Оржиці, на Михайлівському кургані, рота бійців стояла до останнього. Двоє останніх солдат підірвали себе гранатами разом з німцями. І таких прикладів багато».

Точної кількості червоноармійців, які загинули тут, не знає ніхто. За спогадами очевидців, жителів Оржиці і найближчих до неї сіл, русло річки було переповнене трупами. Важко навіть уявити, скільки солдатів тут полягло. Деякі джерела стверджують, що загальна кількість військ, які потрапили в  «Оржицький котел» становила близько 50 000!

     

Сьогодні майже не лишилося тих, для кого Велика Вітчизняна війна була частиною біографії, але як і раніше для більшості українців вона залишається частиною душевного досвіду – чимось дуже важливим і внутрішньо пережитим. Цей досвід ґрунтується здебільшого на особистому спілкуванні з тими, хто пройшов війну, частиною на сімейній традиції, частиною на вивченні історії, а частиною – і дуже значною частиною – на творах мистецтва: фільмах, віршах, піснях, книгах.

«Окруженцы» –  роман про перші місяці війни в Оржицькому оточенні, написаний учасником тих подій, членом Спілки письменників С. І. Терсановим (Бондаренко). Чесна і правдива книга розповідає про перші найстрашніші дні війни, про які довгий час було не прийнято писати. Майже всі дійові особи, прізвища, звання не змінені і підтверджуються архівними записами. Цей військово-історичний роман написаний живою доброю мовою. Тут є і любов, і смерть, і героїзм, і зрада, але головне – вірність своїй країні.

Приємно, що є люди, які змогли відкрити і увіковічнити тяжкі спогади про той час, адже нашому поколінню важливо знати історію своїх земляків, щоб шанобливо ставитися і цінити волю, яку так тяжко здобула нам наша Оржиця...

На фото в анонсі братська могила радянських воїнів в смт Оржиця.

На фото в статті зліва: Пам'ятний знак на честь мужності воїнів Південно-Західного фронту - 26-ї армії , 47, 97, 218 і 337 стрілецьких дивізій.

На фото в статті справа: річка Оржиця.