Історія – це наука про минуле людства, видатних політичних і державних діячів, великі історичні події, які впливали на розвиток різних держав. Вивчення історії – це дуже важливо для кожної людини, а вивчаючи історію, ми краще розуміємо, чому відбуваються ті чи інші події в нашому сьогоднішньому житті. Недарма кажуть: «Хто не знає минулого, той не вартий майбутнього».

Історія – дуже різноманітна наука. Вона поділяється на безліч розділів. Одним з яких є геральдика.

Геральдика (гербознавство) – розділ історичної науки, що вивчає герби, кольорові емблеми, які належать певним особам, родам чи спільнотам. Також, геральдика тісно пов’язана з генеологією, символографією, емблематикою та народним орнаментом. Виникнення та розвиток геральдики пов’язують із початком використання гербів у Західній Європі у першій половині ХІІ ст.  Великий внесок у розвиток української геральдики зробили вчені української діаспори. Вони заснували культурно – просвітні й наукові товариства. Українська родовідна установа, Українське генеалогічне і геральдичне товариство. Найвідомішим з яких є Українське геральдичне товариство. Воно було створено 9 липня 1990 року у Львові. Членами Товариства є понад 300 чоловік – це переважно історики, архівісти, працівники музеїв, художники, архітектори та інші особи, яких цікавлять напрямки роботи організації. Члени товариства провели значну дослідницько-пошукову роботу в архівах, бібліотеках і музеях України, Польщі, Білорусії, Росії, Канади, Франції та інших країн, ввели в науковий обіг величезний масив досі невідомих матеріалів з геральдики та інших споріднених наук. Багато уваги приділяється генеалогічним дослідженням. Однак найважливішим досягненням товариства стало опрацювання загальних засад, термінології, єдиних норм герботворення. Основною метою Товариства є відродження та розвиток української геральдичної науки і суміщення з нею дисциплін і створення в Україні єдиної емблематичної системи.

Шанованим учасником Товариства є також наш земляк Дерев’янко Станіслав Андрійович. Станіслав Андрійович народився 10 вересня 1958 року в с. Заріг Оржицького району Полтавської області. Ріс у звичайній сільській сім’ї. Ще змалечку, коли більшість однолітків гаяли час просто так, він брав папір і десь на самоті мудрував над образами, пейзажами, які по-дитячому ще не досить вміло наносив олівцем. У 1983 році закінчив з відзнакою Харківське державне художнє училище. Весь час працював художником. В 2004 році став членом Українського геральдичного товариства, одним із небагатьох із Полтавської області. Він полюбляє чути на свою адресу при вітанні, коли звертаються до нього «пан Станіслав». Як мотивує сам художник, у зміст слова «пан» він вкладає значення «опанувати науки і мистецтво, а не щось інше». Спільно з УГТ та з особистої ініціативи в Оржицькому районі з 2002 року займається розробкою проектів нових символів для територіальних громад. Він сприяє популяризації та практичному застосуванню української національної символіки. Пан Станіслав виконує багато практичних робіт у галузі місцевої символіки. Надає консультації та публікує статті в місцевій пресі на тему сучасної української геральдики. Станіслав Андрійович переможець відкритих конкурсів на герб і прапор Оржицького району, селищ Оржиця та Котельва Полтавської області. Він автор муніципальних гербів і прапорів сіл Оржицького району.

Вже давно С. А. Дерев’янко підтримує тісні зв’язки із головою Геральдичного товариства міста Львова А. Гречилом, який дав ствердну позитивну оцінку роботи художника, пов’язаним із геральдикою. Нещодавно пан Станіслав став переможцем відкритого конкурсу на герб селища Опішня. Зараз художник займається розробкою герба с. Маяківка Оржицького району.

Також художник мріє про створення власної мистецької майстерні або товариства художників. Він розповідає, що хотілося б збиратися разом з однодумцями, обговорювати проекти, виставляти для огляду, десь під відкритим небом, картини. Щоб кожен міг постояти в задумі перед полотном майстра.

Дерев’янко С. А. сповнений наснаги, продовжує свої творчі пошуки і повен планів на майбутнє. Одним з яких є проїхатися з виставкою гербів по школах району, поговорити, донести до слухача все краще, нове, що є в герботворенні.

Осінь. Ця пора найбільше подобається художникові. Ця пора захоплює пана Станіслава всім – значним різнобарв’ям кольорів, а ще тим, що осіння пора це своєрідний підсумок зробленого, виконаного, витвореного.

Вдивляюся в щирі, захоплені очі Станіслава Андрійовича і серце сповнює радість та патріотичні почуття. Ось він, справжній митець, людина, яка будучи в постійному творчому пошуку, увесь час самовдосконалюється сама і згуртовуючись навколо своїх однодумців, несе свої знання іншим. Саме завдяки його кропіткій роботі всі символи, атрибути минулого втілені в гербах, прапорах стали надбанням наших оржичан.

На фото в анонсі прапор Оржиці, автором проекту якого являється Деревянко Станіслав Андрійович.