Спорт – це одне з найбільш доступних способів підтримки та збереження здоров’я і працездатності людини. З кожним роком з’являються і розвиваються різні форми занять фізичними вправами, удосконалюються нові, незвичайні види спорту, але зацікавленість до них з боку більшої частини молоді і школярів залишається досить слабкою та низькою. Істинний обсяг рухової активності молодих людей не може повністю забезпечити їх повноцінний і гармонійний фізичний розвиток. Підвищується кількість школярів, котрі мають відхилення у стані здоров’я. Так, у нашій школі, більше половини учнів мають звільнення від фізкультури, хоча ще декілька років тому, таке явище не спостерігалося. Проблема тут не тільки в стані здоров’я, а й в самому не бажанні учнів займатися спортом. Тому головним завданням дорослих, зокрема батьків та вчителів, є заохочення молоді до спорту.

У нашій школі цю ситуацію вирішують шляхом проведення різних змагань, естафет, спортивних конкурсів, виховних годин. А саме, це «Козацькі розваги» та олімпійський тиждень, в яких беруть участь всі класи. Ці конкурси є досить цікавими, бо складаються з різних вправ і змагань. Так, в заході «Козацькі розваги» є не тільки спортивні ігри, а й частування українськими стравами, що ще більш заохочує школярів прийняти участь. Також в нашій школі ще проводиться тиждень тенісу. Тут учні змагаються між собою в тому, хто вправніший в цьому виді спорту. Для зацікавлення більшої кількості учнів, до гри долучаються також вчителі. Це є дуже хорошим кроком, бо школярам потрібно мати приклад.

Не менш важливими є районні змагання, яких теж проводиться не мало. Наприклад, міні-футбол. В  цьому році в ньому брали участь і хлопці Яблунівської ЗОШ та здобули друге місце. Це, мало не єдина гра, яка об’єднує дуже багато школярів. Бо ж популярність баскетболу чи волейболу значно впала порівняно з попередніми роками. Зараз вже в нашій школі немає команд з цих видів спорту, хоча раніше грали як хлопці, так і дівчата. Причиною тому є не бажання самих учнів щось змінювати, прагнути займатися цим спортом.     

Також ще в районі проводяться такі заходи, як туризм, назва якому «Джура» та «Молодь обирає здоров’я». В останньому, наша школа минулого року здобула перемогу в районному етапі, тим самим отримала можливість вирушити в область для подальших змагань.                                                  

Такі заходи, як «Молодь обирає здоров’я» – є досить важливими для учнів, які безпосередньо беруть участь і для тих, хто є глядачами цих виступів, бо насамперед у виставах йде пропаганда здорового способу життя. Тобто школярів закликають відмовитися від шкідливих звичок і присвячувати свій вільний час спорту.                                                                                        

Також не можу оминути змагання «Зірниця», що проводиться за сприяння Круподеринської ЗОШ. В них запрошуються до участі школи з навколишніх сіл. Там учні мають змогу отримати різні навики з цікавих естафет  та поборотися за звання кращої школи.                                                                

Всі ці заходи є невід’ємною частиною нашого шкільного життя, вони роблять будні школярів цікавішими, веселішими та яскравими. До того ж ще й підтримують здоров’я.

Тому можна зробити висновок, що для розвитку і заохочення школярів робиться все можливе з боку сільських та районних рад, бо кожен розуміє, що діти – це майбутнє нашої країни, а тому ми маємо рости здоровими та щасливими.  

Та якщо в змаганнях, що проводяться в самій школі, можуть брати участь майже всі учні, бо зараз чисельність шкіл є не такою великою, то на заходи районного маштабу мають змогу потрапити далеко не всі. А хотілося б залучити до цікавого спортивного шкільного життя як можна більше учнів. Тим самим зробити дружнішими та згуртованішими всі школи нашого району.                                                                                                                                 На мою думку, було б добре зробити табір для учнів нашого району в період канікул, який би працював тиждень-два. Можна було б організувати багато цікавих занять, збудувати невеликий канатний парк, провести змагання на воді. Ідей може бути безліч. Але для цього потрібні ресурси і бажання більше, ніж тільки моє. Це дало б змогу школярам відпочити від уроків, познайомитися один з одним, бо не всі батьки мають можливість на канікулах кудись відправити відпочивати своїх дітей, а це була б хороша альтернатива. До цього проекту можна було б залучити старшу молодь з сіл, яка б супроводжувала школярів, стала, так би мовити, вожатими.

Що стосується старшого покоління, то їм теж є де показати свої спортивні вміння. Влаштовуються змагання, в яких беруть участь представники різних вікових категорій та різних сіл. Естафети для них різноманітні, такі як перетягування каната, армреслінг, теніс і тому подібне. Раніше окремо влаштовували змагання з волейболу, де наші чоловіки боролися за кубок. Також в нашому селі були так звані тренування декілька разів на тиждень, що проводилися в спортзалі місцевої школи. Зазвичай грали в футбол, баскетбол та волейбол, до того ж на них могли прийти всі бажаючі. Просто з користю провести вільний час приїзжала молодь з інших сіл.                                            Але зараз все це занепало. В людей зникла ініціатива і тяга до спорту. Старші односельчани вже не ходять на тренування, а тому не можуть правильно залучити молодь до цього, бо ж в самих зникла спортивна ініціатива.

Мабуть, найбільш активними спортсменами залишились окремі наші хлопці, які грають в футбол в командах інших сіл району. Це тому що власна  команда в села відсутня. Хоча талановитої молоді з великим бажанням грати і перемагати, в нас вистачає. Немає лише підтримки в організації команди та правильного наставника, який би допоміг зібрати і тренувати, так звану, яблунівську збірну. Бо ж футбол в нас люблять не тільки потенційні гравці, а й вболівальники, які вже зараз їздять на матчі, щоб підтримати друзів, що грають за інші села. Мабуть, це одна з моїх мрій створити футбольну команду нашого села. Це б ще більше оживило Яблуневе і згуртувало наших жителів у підтримці команди, тим самим мимоволі люди залучалися б до спорту. Та й хто знає, можливо з наймолодших наших гравців виросли б нові зірки українського футболу, бо дійсно талановиті у цій грі діти є, але немає місця, де можна було б застосувати і розвивати їх вміння. 

Тому варіантів для спортивного розвитку безліч, найбільша проблема схована в самих людях, які не мають досить бажання, щоб щось змінювати, або ж вони просто не помічають цих проблем і що таким чином їх село повільно занепадає. Найгірше те, що такі ж проблеми розповсюджені в багатьох населених пунктах Оржиччини. Тому зрозуміло, що шлях до нових змін на краще лежить в нас самих, з цього висновок, що потрібно починати з себе, зі свого настрою і ставлення.

Перший поштовх до перевтілень вже запущений, бо я і ті, хто теж приймають участь у написанні подібних статтей для цього конкурсу, мали змогу замислитись і зробити переоцінку своїх думок, а таким чином, разом ми можемо почати шлях з залучення більшої кількості людей  до спорту.         Тому хотілося б подякувати організаторам цього конкурсу, які дали стимул нам звернути увагу на свій район, на людей, які тут живуть і на проблеми, що існують. Це перший крок до змін, які я намагатимусь втілювати.