Моє рідне село – світ дитинства чарівний,

Де тополі до неба, де безкрая ріка.

Кожен спогад про тебе такий неймовірний,

Кожна думка про тебе солодка й гірка.

Моє рідне село – мої злети й падіння.

Перша радість безмежна і сльози журби.

Ти пустило в мені своє вічне коріння,

Заронило у душу великі скарби.

Моє рідне село – моє перше коханняі.

Перший мій поцілунок і прикрість невдач,

Моя перша помилка і перше прощання,

Перше рішення мудре і перше «пробач».

Моє рідне село – щира батьківська хата,

Де знайомий до болі кожен кущик в саду,

Де зростали зі мною дерева крилаті…

Я до них із поклоном ще раз підійду.

Моє рідне село – солов’їнії ночі,

Чебреців і акацій духмяний нектар…

Усе те, що забути не можу й не хочу;

Це – життя мого частка, Божественний дар!..